Україна я – зболена мати –
Довелося мені страждати.
Я багато зазнала зла,
Але мститися не могла.
Помсти лютої не хотіла,
Бо завжди й ворогів любила.
Відганяла від себе зло -
Хочу я, щоб добро цвіло.
Діти, любі, рідні діти,
Як я можу та й не сивіти,
Коли вкралася зрада між вами,
Ходить селами і містами?!
Діти, любі, рідні діти,
Вас благаю колін не хилити
Перед підлістю, перед людьми,
Що слугують гріху і пітьмі.
Діти, любі, за вас вболіваю
І на Правду благословляю.
Йдіть до неї, дочко і сину, –
Втіште маму свою – Україну.
На мою материнську долю
Впало дуже багато болю.
Зневажали мене власні діти,
Та прощала, щоб далі жити.
Не боялась ні праці, ні мук
Від чужих і від рідних рук.
І, як мати, як справжня мати,
Йшла до Бога правди шукати.
Я благаю: облиште зраду,
Вибирайте не лжу, а Правду.
Проганяйте Варавву геть,
Бо за ним іде люта смерть.
Хай відійдуть від вас злочинці,
Хай покаються злодії й вбивці,
Бо як прийде їхня пора –
Не побачить ніхто добра.
Діти, любі, рідні діти,
Як я можу та й не сивіти,
Коли вкралася зрада між вами,
Ходить селами і містами?!
Діти, любі, рідні діти,
Вас благаю колін не хилити
Перед підлістю, перед людьми,
Що слугують гріху і пітьмі.
Діти, любі, за вас вболіваю
І на Правду благословляю.
Йдіть до неї, дочко і сину, –
Втіште маму свою – Україну.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : МАЛЕНЬКИЙ ЛЕШИЙ Глава первая - Светлана Капинос Это произведение предназначено прежде всего для людей неверующих. Оно написано В ОБРАЗАХ, поэтому не спешите клеймить автора возмущениями типа: "маленький добрый бес?! - такого не бывает!" Я знаю. Но худ. лит-ра - не проповедь! Литература вообще не призвана ДАВАТЬ ОТВЕТЫ, она призвана "раскрывать душу", подобно тому как хирург скальпирует тело. Впрочем, кто думает иначе - пусть думает! А я с любовью и волнением предлагаю Вам первую мою книгу. Она написана в стиле может быть "Нарнии", может "Маленького Принца". Владивостокский литературный мэтр дал "Маленькому Лешему" "путёвку в жизнь" весьма высокой оценкой, сказав, что "МЛ" заставит потесниться самого Гарри Поттера! Насколько удалась эта книга - судить Вам, но она уже живёт самостоятельной жизнью, независимо от создателя. И ещё: если кому-нибудь очень захочется получить экземпляр книги - напишите, и я вышлю его Вам со своей надписью. Приятного прочтения!
